ОЛЕКСА ЗАХАРЧУК: ПАСТЕЛЬ, АКВАРЕЛЬ. 1954 - 1968
Цей альбом присвячено пам’яті батьків. Восени 1964 року вони познайомилися у фондах музею українського мистецтва (нині НХМУ). Алла Чебан працювала у відділі графіки, згодом вона посіла посаду головного зберігача музею. Олекса Захарчук прийшов до музею копіювати картину Сергія Григор’єва «Прийом до комсомолу». Він вже мав за спиною трагічні воєнні поневіряння та досвід першого шлюбу. Алла вразила його незбагненною одухотвореною красою. Їхня любов та шлюб тривали тридцять років — вона стала для нього Музою, турботливою дружиною, матір’ю дітей. Саме завдяки гармонійності їхніх стосунків, духовному наповненню спільного життя, розумінню дружиною творчих пошуків чоловіка-художника, Олекса Захарчук повністю зреалізував свій Дар.

Відлуння часів: пастелі 1950–1960-х

Більшість пастелей цього альбому публікуються вперше. Вони є власністю родини художника та були виконані автором у молоді роки, які збіглися з хрущовською «відлигою». Пастелі створені за покликом душі, так би мовити, для себе. Дійсно, вільне дихання та свіжість, їм притаманні, резонують із загальним післясталінським відчуттям надії та новими процесами у мистецтві. Художники отримали змогу потроху знайомитися з культурою Заходу. В українському мистецтві в 1960-х роках зародився потужний рух національного Відродження. Все це вплинуло на творчість Олекси Захарчука цього періоду. Коли тепер я працюю з архівом батька, то знаходжу добірку газетних та журнальних вирізок 1960-х років, де згадуються його ім’я та твори. Він брав активну участь у художньому процесі, тогочасних всесоюзних, республіканських виставках живопису та акварелі, хоча проходження крізь виставкові комітети часто-густо було складним. Причиною тому була власна образно-художня мова, яка відрізнялася від вимог соцреалістичного методу. Тоді ж, у середині 1960-х, зі слів батька, на одному вернісажі, знаменитий Микола Глущенко назвав його лідером нового напрямку у мистецтві. Активно працювати у техніці пастелі Олекса Захарчук почав під час навчання в Київському художньому інституті (1950– 1957). До того він отримав фундаментальний багаж знань та навичок у Харківському художньому училищі (1945–1950).
«Якось вийшло так, що я багато малював ще в училищі, і в Києві продовжував малювати скрізь: на вулицях, у поїздах, на пароплавах, на базарах, вокзалах, — згадував художник у записах. До цього схвально ставились мої вчителі — Іларіон Плещинський, Тетяна Яблонська, Сергій Григор’єв. Вони добре розуміли важливість малювати завжди і скрізь, досягаючи свіжості й правди життя.» Залишилося безліч блокнотів із замальовками кольором, кульковою ручкою, олівцем. Це допомагало працювати у техніці пастелі блискуче, на єдиному подиху. Художник полюбляв пастель за здатність швидко передавати побачене, зручність та м’яку, соковиту, оксамитову фактурність. Інколи йому подобалось додавати штрихи кольоровими олівцями, простим олівцем або робити акварельну основу. Невеликі твори раннього періоду (середини 1950-х — початку 1960-х) створені на пленері і тільки тоді, коли митець відчував захоплення мотивом. Вони сприймаються як єдина серія, бо близькі за розміром, манерою виконання і складають мозаїчну картину пір року та тонко нюансованих настроїв, а також дають глядачеві відчуття спонтанності вражень, утаємниченості в ліричні переживання автора. Вони прості за сюжетами — це куточки старого Києва, передусім район Київського художнього інституту, вулиці Смирнова-Ласточкіна (нині Воскресенський узвіз), новобудови, околиці міста; також села Плюти, Стайки, Сухолуччя, Трипілля, Димер. Кілька праць присвячено Буковині: селу Бузовиця та Хотину. Художник обирає у природі суголосний його настрою мотив: в основному це зимові та весняні пейзажі, в яких передана мистецька правда та звучить трепетна, щемлива інтонація. Дійсно, настрій багатьох із них несе почуття самот ності — одинокий хрест, безлюдні береги, голе гілля дерев, лоша серед поля… Лише де-не-де з’являються фігурки людей: вони сприймаються теж частиною Природи, Макрокосму. Тепло душі і людяність, закладені автором у ці пастелі, перемагають екзистенційний холод буття.
Алла Чебан.
1963
Олекса Захарчук.
1968
Привабливими для ока Захарчука завжди були старі подвір’я, дворики, сараї, будівельні майданчики. У цьому він вмів розгледіти й передати смак та колорит оголеного, такого беззахисного у своїй первісній хаотичності життя: «Щось у стінці сараю мене вабить — вона глиняна, щось глибоко приспане в мені — таким стінкам у хатах-сараях тисячоліття й це мене хвилює; ну й світло, яке струменіє стінкою та крізь галуззя гілки яблуні, дахи старі», — зазначає художник у записничку*. Одна з моїх улюблених пастелей цього періоду — «Зимова риболовля» (1957) на с. 39. Мотив гранично простий: на льоду сидить група рибалок, праворуч — дерева на тлі неба. Загальна гама сріблясто-коричнева. Пастель вся світиться, вона прозора, всі дотики пензля з аквареллю та пастельної крейди скупі, проте виникає ледь відчутне хвилювання: ти розумієш, що стикаєшся із справжнім Мистецтвом, із непідробними почуттями та тією високою майстерністю, яку ми здатні відчути лише якимись надрецепторами. Простота цих робіт удавана — за нею стоять нелегкий життєвий досвід, осягнення сенсу буття через творення, проникливий погляд художника, який робить свій геніальний відбір з безлічі деталей. Олекса Захарчук у цих пастелях виявляє свій дар колориста, бо мислить як живописець. Недарма він так завзято й відчайдушно домагався, щоб вчитися на живописному факультеті. Так, на другому курсі, після довгої боротьби з тодішнім ректором Київського художнього інституту Сергієм Григор’євим (згодом улюбленим вчителем), йому було дозволено перевестися з графічного факультету на живописний.

*** Після знайомства із творчістю французького майстра Фернана Лєже у 1961 році на великій персональній виставці у Москві поступово змінюється манера виконання пастелей Олекси Захарчука. Твори 1963–1965-х років кардинально відрізняються від попередніх. У них домінує чорна контурна лінія та яскрава декоративна пляма, бачення майстра тяжіє до узагальненості, він використовує аркуші великих розмірів. «Мене тоді потягло до Лєже, й ці пошуки були, як виявляється, плідними. По кількох роках я знов поринув у природу, але на новому витку, відмовився від лінії, яскравого кольору. Йшов від етюду до краєвиду-картини»*, — так оцінив автор цей період у своєму Щоденнику вже у 2000-х роках. Ці пастелі також виконані за один сеанс на пленері, але як вражаюче змінилося бачення майстра у бік декоративності! Багатолюдні київські пляжі, зимові розваги, види старого Києва, стоянки човнів, вітрильники — найулюбленіші сюжети художника — пропущені ніби крізь магічний кристал його нового зору, який перетворив реальність на феєрію кольору та лінії. Творчість Ф. Лєже стала для нього лише поштовхом для створення власної образної мови. Домінуючий у творах мажорний настрій віддзеркалює той виплеск потужної енергії, який супроводжував різкі зміни в особистому житті. О. Захарчук йшов своїм шляхом й максимально переробив цей вплив, який його збагатив, а не підкорив. Це говорить про його надзвичайно сильну творчу особистість. Пастелі, опубліковані в альбомі, є відлунням легендарної пори «відлиги», відгомоном життя майстра. Відтворена в них художня правда набуває вже позачасової цінності.
Юлія Захарчук
мистецтвознавець
*Авторський текст українською переклав Степан Захаркін.
Сергій Григор’єв.
Олекса Захарчук за роботою.
Етюд. 1956
Обдаровані Богом особистості завжди складні у cвоїй багатоплановості. Непросто з ними, непросто їм, навіть із самими собою. Непоказну, приховану природу свого дару Божого вони відкривають не завжди і не кожному. Творчість доброго генія чимось нагадує веселку — нікому з людей ще не вдалося наблизитися до неї впритул. На жаль, як не всім дано розгледіти кольоровий спектр веселки, так приховано від випадкових очей і ознаки генія. Щоб їх побачити, потрібна відповідна обдарованість Щирим Бажанням та Повагою до Художника. Я впевнений: художник Олекса Захарчук заслужив називатися добрим генієм. У цьому альбомі зібрано основні пастелі Олекси Захарчука 1950–1960-х років. Від першої зустрічі з його творчістю стає зрозуміло: це виняткова, непересічна творча особистість. Трохи згодом, потроху, відкривається те, наскільки його життєтворчість водночас багатопланова й непоказна — справжня веселка. Невід’ємні складники його творчості — живопис, графіка, пастелі, його особистості — мужність, порядність, цілеспрямованість. Основні цінності майстра — Дар Божий та родина. Цей альбом вибраних пастелей уже третій, після «Графіки» та «Живопису», у серії видань про творчість художника. Він особливий — значною мірою це ключ до розуміння феномена творчості Олекси Захарчука. Художники-професіонали дуже добре знають: справжня майстерність виявляється у швидких начерках та етюдах, в акварелях чи пастелях. Тут усе експромт, його не виправиш, як є — так є. Часом такий творчий виплеск на аркуші паперу розповідає про автора значно більше, ніж добре «продумане» та не раз переписане масштабне полотно. Тут нічого не приховаєш: перед очима світогляд, особисте бачення, ставлення до життя, темперамент, професійна майстерність, усе — за «ґамбурзьким рахунком». Досі ми знали тільки частину веселки світу художника Олекси Захарчука. Професійний мистецький простір тонкого колориста, майстерного живописця та графіка, який поступово, десятиріччями долав обрані для себе, майже недосяжні творчі вершини. Ці довершені роботи, безперечно, вже належать історії не лише українського, а й європейського та світового мистецтва. Їхнє народження — це не «поява», не якийсь випадковий талан. Роками митець неквапливо та ніжно, власним життям, формував і нарешті створив свій унікальний особистий художній простір.
Він вибудовував його кожною наступною картиною. Нині цей простір відкритий нам — усім, хто готовий до нього увійти. У пастелях нам довірили тонкий світ швидких, майже миттєвих вражень майстра, живописне втілення його світосприйняття. Дібрані роботи — ще й свідки особливого творчого шляху та характеру розвитку особистості художника. Кінець 1950-х та 1960-ті в СРСР, особливо в УРСР, були непростим часом для вибору саме «своєї» головної теми, напряму розвитку творчості. Дуже велика була спокуса піти за модою на різні течії модернізму. Інформація про них ще вчора була категорично заборонена та вкрай небезпечна. В роки «відлиги» вона знову стала відносно доступною художній спільноті. Кон’юнктурні тематики безпрограшного «мистецтва соціалістичного реалізму» (воєнно-патріотична, пейзажно-індустріальна, соціалістично-будівнича тощо) з часом забезпечили багатьом його товаришам по живописному цеху офіційне визнання владою. Почесні звання, нагороди, посади, квартири, майстерні, офіційні замовлення, персональні виставки та… цілковита відсутність самоповаги і творчого розвитку. Перелічені «кон’юнктурно надійні» теми справді були присутні в житті покоління. Як легко, без особливих зупинок, «прогортав» їх для себе художник Захарчук, добре видно саме з цієї колекції пастелей. Він і пейзажний живопис знайшли та обрали один одного раз і назавжди. У цьому жанрі Олекса Захарчук спромігся досягти творчого катарсису, максимально можливих висот пізнання сутності світу — аж до найвищого стану посвяченості. Начерки пастеллю — це особлива, досить складна техніка споріднення малюнку й живопису. Вона потребує не лише гострого художнього стробоскопічного бачення цілого та окремих деталей, а й бездоганного відчуття кольору і колориту. Все це притаманно роботам у цій чудовій збірці. Вдумливий позитивний погляд на довколишній світ, бачення свята у звичайній строкатій юрбі на ковзанці, медитативність рибалок на тлі річкового льоду — майже на рівні японського «саду каменів»… Особливе, улюблене місце у творчості художника посідають пейзажі з водою, річки з човнами та катерами, неорані поля в обрамленні лісу, пагорби з дорогами до церков на вершинах. І завжди — вранці, вдень, уночі — огром неба.
Зустрічні схили темної, лісистої гори і світлого трав’яного схилу — як справжні «інь» та «янь» сутності життя… Головним визначенням справжнього художника є не тільки вміння та бажання час від часу помалювати. Так повелося, що в нас із давніх-давен більш-менш малюють майже всі. Художник від Бога взагалі не може не малювати — це форма його існування у просторі, свідомості, часі, суспільстві. Що, чим і на чому він малює — це вже аспект другорядний і суто професійний. Те, як він це робить, визначає його місце у світі найзначущих доробків людства. Будь-який талант — не просто подарунок Долі. Його богообрані відробляють кожним своїм днем: відповідним ставленням до життя та життєвих обставин, вибором головного напряму духовного зростання, усвідомленням та прагненням максимальної довершеності. Усі чули, бачили або читали про випадки, коли надзвичайні здібності з’являлися у людей, на долю яких випали незвичайні випробування клінічною смертю, аваріями, катастрофами тощо. Їхня свідомість і фізичне тіло були повністю «перезавантажені» та збережені для чогось важливого. Здебільшого це стається з людьми зрілого віку, із великим життєвим досвідом та «тягарем» обставин, які тримали їх біля землі. Проте, виявляється, трапляються й феноменальні поодинокі випадки щедрого «авансування» на початку життя для «обраних»: дитина чи підліток за якихось надзвичайних обставин отримує «сигнал» та усвідомлює можливості звершення свого зіркового життєвого шляху художника, вченого, музики, поета, артиста, навіть пророка... Я впевнений: Олекса Захарчук — це саме той Художник від Бога, який отримав свій дар, бачення Шляху та Мети, коли в 1943-му пройшов чистилище дитячого сирітства і вимушеної самостійності, насильства та крові, загартувався жахіттям війни. Він навіть пройшов вибір між зрадою та загрозою мученицької смерті в гестапо. За 25 років, в 1968-му, він, уже художник та голова родини, виявив справжню мужність і з чистим сумлінням підписав листа на захист правозахисників. Цим він остаточно визначив своє майбутнє на найближчі 20 років життя та творчості у радянській Україні. На щастя, все минає, минула й диктатура та тиранія КПРС-СРСР-УРСР. Тепер ми маємо щасливу можливість вільно зустрітися із творчістю художника Олекси Захарчука. Я переконаний, що ближче знайомство з його мистецькими творами подарує глядачеві пронизливе відчуття: це те, що робить світ кращим.
Георгій Духовичний
архітектор-художник
О. Захарчук. Футбольний матч.1958
Папір, пастель. 28х39
О. Захарчук. Свято моржів.
Сер. 1960-х років
Репродукція з журналу «Юність»,
№12, 1967
О. Захарчук. Поділ.
Хресто-Воздвіженська церква.1955
Папір, акварель, пастель. 18,5х20
Білий пароплав. 1961
Папір, пастель. 25х37
Причал човнів. 1957
Папір, пастель. 29х41
Збирають врожай. 1957
Папір, пастель. 29х41
Зимове сонце. Київ. 1956
Папір, акварель, пастель. 20,5х23,5
Підлідна ловля. 1959
Папір, пастель. 15х34
Навесні. 1960
Папір, пастель. 52х37
Вид на «будинок Ричарда» з подвір’я
Київського художнього інституту. 1956
Папір, пастель. 37х28,5
Вечір. 1960
Папір, пастель. 41х29
Зимове свято. 1961
Папір, пастель. 28,5х40
Київ узимку. 1957
Папір, пастель. 28х39
Взимку. Біля села Плюти. 1957
Папір, пастель. 28х39
Київський двір. Кінець 1950-х
Папір, пастель. 28,5х40
Переселення. Поділ. 1957
Папір, пастель. 28х41
Біля Києво-Печерської Лаври. 1963
Папір, пастель. 28х39,5
Новобудови. 1961
Папір, пастель. 40х28
У лісі. 1957
Папір, пастель. 41х29,5
Сонячний день. 1958
Папір, пастель, кольорові олівці. 39х48
Міський дворик. Київ. 1955
Папір, пастель, акварель. 37х12
Село Бузовиця. 1968
Папір, акварель. 28х40
Село Бузовиця. 1968
Папір, акварель. 28х39
Взимку. Двір Київського
художнього інституту. 1959
Папір, пастель. 54,5х38,5
У лісі. Біля села Cухолуччя. 1957
Папір, пастель. 41х29
Напровесні. 1960
Папір, пастель. 38х19,5
Зимовий день. 1959
Картон, пастель. 50х70
Київ товарний. 1961
Папір, пастель. 24х71
Золота осінь. 1964
Папір, пастель. 60х70
Білі хмари. 1964
Папір, пастель. 64х70
Дніпро біля Києва. 1963
Папір, пастель. 55х69
Озеро в Плютах. 1964
Папір, пастель. 60х70
Новобудови. Воскресенка. 1964
Папір, пастель. 57,5х70
Двір новобудови на
Воскресенському масиві. 1964
Папір, пастель. 60х70
Вид на Андріївську церкву. 1960-ті
Папір, вугільний олівець, пастель. 65,5х49,5
Сніг зійшов. 1964
Папір, пастель. 50х70
Підлідна ловля.1960-ті роки
Папір, пастель. 61х84
Робоча зміна починається. 1963
Папір, пастель. 48х68,5
Зима. Труханів острів. 1965
Папір, пастель. 50х64
Зимовий двір. 1964
Папір, пастель. 70х61
Вулиця Смирнoва-Ласточкіна. 1964
Папір, пастель. 60х70
1.
2.
3.
Персональні виставки
1994
— у Національному художньому музеї України (живопис, графіка)
1997
— у Національному художньому музеї України (графіка)
1999
— у Національному художньому музеї України (живопис)
2004
— у Національному художньому музеї України (до 75-річчя, живопис)
2004
— у Національній Спілці художників України (графіка)
2007
— у галереї Молл та Арт-клубі (Лондон) — живопис, пастелі
2014
— у Національному художньому музеї України. Виставка «Діалог у часі: Іларіон Плещинський — Олекса Захарчук»
Твори знаходяться в музеях
Києва, Москви, Одеси, Запоріжжя, Краматорська, Донецька, Дніпропетровська, Краснограда, Харкова, Херсона, Луцька, Луганська, Феодосії, Павлодара, Чернігова, Ямполя, Яготина, Горлівки, Умані, Маріуполя, Сімферополя;
в колекції
Оst-Wеst Нandelsbank;
у зарубіжних приватних зібраннях
, зокрема — Р. Асквіта (Великобританія), Т. Гергей (Угорщина), Б. Брауна (Німеччина), Етвуда (США),
у колекціях збирачів мистецтва
з Росії, Великобританії, Італії, Ізраїлю, Аргентини, Австралії;
у приватних зібраннях
України.
Біографія
2 лютого 1929 р.
— народився у м. Іллінцях на Вінниччині.
1943–1944
— під час Великої Вітчизняної війни брав участь у партизанському русі на Вінниччині, в 2-й партизанській бригаді ім. Сталіна. Вийшов живим з Оратівського гестапо.
1944–1948
— перебував у дитячому будинку в Харкові.
1945–1950
— навчався в Харківському художньому училищі; перша участь у виставках: обласна художня у Харкові (1949 р.).
1950–1957
— навчався в Київському художньому інституті; вчителі — Т. Яблонська, С. Григор’єв.
1965–1966
— працював над монументальним розписом у бібліотеці-музеї А. Гайдара в м. Каневі Черкаської обл. 3
з 1966 р.
— член Спілки художників України; участь у республіканських, всесоюзних та міжнародних художніх виставках.
1968
— підписав листа на захист В. Чорновола, О. Гінзбурга та Ю. Галанскова, за що зазнав утисків.
2002
— мистецька премія «Київ» у галузі пейзажного живопису ім. С. Шишка.
2006
— отримав звання Заслужений художник України
25 березня 2013
— помер у м. Києві.
1.
О. Захарчук за роботою. Поч.1960-х років.
2.
О. Захарчук у майстерні. Поч.1960-х.
3.
Алла Захарчук. Таллінн. 1968.
4.
О. Захарчук з донькою Валею. 1956.
5.
Олекса Захарчук. Таллінн. 1968. Папір, акварель.
6.
Олекса Захарчук, Галина Григор’єва, Майя Григор’єва, Борис Довгань, Рита Довгань, Ігор Григор’єв. Кінець 1950-х.
4.
5.
6.
Альбом
Олекса Захарчук

Пастель, акварель
Українською та англійською мовами

Концепція, упорядкування, менеджмент —
Юлія Захарчук, Олексій Захарчук
Редактор — Наталія Анікєєнко
Переклад англійською — Максим Климентьєв
Фоторепродукування — Віталій Сердюков

Веб версія:
Концепція — Михайло Сташків
Верстка — Костянтин Григор’єв
Код — Олекса Синицький

розроблено в INTSIGN